Вопросы и ответы

Як вступити до аспірантури і які умови навчання в ній?
За роз'ясненнями ВАК України, вищі навчальні заклади, наукові установи вміщують у засобах масової інформації оголошення про прийом до аспірантури із зазначенням наукових спеціальностей, термінів та умов прийому, переліку необхідних для вступу документів.
Вступники до аспірантури подають на ім'я керівника вищого навчального закладу, наукової установи такі документа: 1) заяву; 2) особовий листок з обліку кадрів; 3) список опублікованих наукових праць і винаходів. Аспіранти, які не мають опублікованих наукових праць і винаходів, подають наукові доповіді (реферати) з обраної ними наукової спеціальності; 4) медичну довідку про стан здоров'я за формою №286-у; 5) копію диплома про закінчення вищого навчального закладу із зазначенням одержаної кваліфікації спеціаліста або магістра (особи, які здобули відповідну освіту за кордоном, - копію нострифікованого диплома); 6) посвідчення про складання кандидатських іспитів, якщо вони складені. Паспорт і диплом про вищу освіту подаються вступником особисто.
Термін навчання в аспірантурі зараховується до науково-педагогічного стажу.
Взаємні зобов'язання аспіранта, підготовка якого здійснюється за державним замовленням, і вищого навчального закладу, наукової установи визначаються в типовій угоді, якою передбачається своєчасне закінчення роботи над дисертацією, відповідальність сторін у разі невиконання умов типової угоди тощо.
Підготовка аспірантів понад державне замовлення здійснюється на підставі контрактів, укладених між вищими навчальними закладами, науковими установами та вступниками до аспірантури (установами, організаціями та підприємствами, що направили їх на навчання), якими передбачається повне відшкодування витрат на їх підготовку.
Аспірант може бути відрахованим з аспірантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин. Аспірант, який був зарахований до аспірантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.
Аспірант, який успішно захистив дисертацію до закінчення терміну навчання, вважається таким, що повністю виконав індивідуальний план роботи і припиняє навчання в аспірантурі з дня захисту дисертації.
До аспірантури на конкурсній основі приймаються особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра.
Термін навчання в аспірантурі з відривом від виробництва не перевищує трьох років, а без відриву від виробництва - чотирьох років.
Для проведення прийому до аспірантури створюється приймальна комісія під головуванням керівника (заступника керівника) вищого навчального закладу, наукової установи. Рішення про допуск до складання вступних іспитів до аспірантури виноситься приймальною комісією за результатами співбесіди, розгляду реферату та поданих наукових праць з урахуванням письмового висновку передбачуваного наукового керівника, про що вступник до аспірантури повідомляється у тижневий термін.
Вступники складають іспити із спеціальності (в обсязі навчальної програми для спеціаліста або магістра, яка відповідає обраній ними науковій спеціальності), із філософії та однієї з іноземних мов на вибір - англійської, німецької, іспанської, італійської, французької - в обсязі навчальних програм для вищих навчальних закладів IV рівня акредитації, затверджених МОН України. Результати вступних іспитів дійсні протягом календарного року. Вступники, які на час вступу до аспірантури склали всі або декілька кандидатських іспитів, звільняються від відповідних вступних іспитів і їм зараховуються оцінки кандидатських іспитів.
У разі одержання однакових оцінок переважне право на зарахування мають вступники, рекомендовані вченою радою вищого навчального закладу (факультету), наукової установи, які успішно закінчили магістратуру і склали всі або декілька кандидатських іспитів.
Кожному аспірантові одночасно з його зарахуванням відповідним наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи призначається науковий керівник. Науковий керівник керує роботою над дисертацією, контролює виконання затвердженого ним індивідуального плану та несе особисту відповідальність за якісне написання аспірантом дисертації.
Аспірант працює за індивідуальним планом роботи, не менше ніж два рази на рік звітує про його виконання на засіданні кафедри, відділу, лабораторії і щорічно атестується науковим керівником. За результатами атестації аспірант переводиться на наступний рік навчання або відраховується з аспірантури.

Де ознайомитися з переліком вже захищених дисертацій?
З переліком уже захищених вітчизняних дисертацій можна ознайомитись тут.
А з переліком тих, що були захищені в Росії - тут.

Де придбати методички ВАК?
01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 34, к. 405 (редакція "Бюлетеню ВАК України").

Де можна опублікувати наукові статті?
З переліком фахових видань можна ознайомитись тут.

Чи можна публікувати результати дисертаційного дослідження в закордонному виданні, котрого немає в переліках фахових видань, затверджених ВАК України?
Офіційна відповідь ВАК України: так, можна. Проте здобувач має пам'ятати, що закордонне видання справді повинне бути фаховим і знаним серед науковців, оскільки зарахування такої публікації залежить від оцінки видання членами спеціалізованої вченої ради і експертної ради ВАК.

Але будьте обережні. У якості приклада можна навести уривок зі статті Олександра Рожена (Дзеркало Тижня):

Мабуть, однією з найбільш волаючих є епопея з захистом дисертації Сергієм Муленком. Цей працівник Інституту металофізики ім. Г.Курдюмова НАН України захистив у Російській Федерації докторську дисертацію («Лазерно-індуковані фізико-хімічні процеси й осадження елементів із парів металоорганічних сполук»). Захист у Москві в знаменитому Інституті загальної фізики ім. А.Прохорова РАН пройшов успішно: за присудження шуканого ступеня висловилися 15 членів ради і жодного голосу не було проти. 14 лютого 2003 року рішенням ВАКу Російської Федерації С.Муленку було присуджено вчений ступінь доктора фізико-математичних наук.

У найбільших у світі фахівців із цієї проблеми немає жодних сумнівів у значимості роботи українського здобувача. Так, професори Санкт-Петербурзького технічного університету В.Вейко та Є.Яковлєв зазначили, що «актуальність дисертаційної роботи безсумнівна. Вона є значним внеском у розвиток фізики взаємодії інтенсивного лазерного випромінювання з речовиною».

Високу оцінку роботі дає директор Центру природничих досліджень член-кореспондент РАН В.Конов: «Проведені дослідження — важливе досягнення в даній галузі науки. Вони добре відомі науковій громадськості, неодноразово доповідалися на міжнародних конференціях і наукових семінарах, опубліковані в провідних журналах».

Його точку зору підтримують офіційні опоненти: професор кафедри твердого тіла МІФІ А.Чистяков і доктори фізико-математичних наук Фізичного інституту ім. П.Лебедєва В.Щеглов і В.Ісаков. Ще ряд авторитетних представників широко відомих кафедр та інститутів Росії й Білорусі зазначають, що київський колега провів важливе дослідження, яке викликало резонанс у світі.

Думка українських наукових авторитетів із приводу якості докторської дисертації не відрізняється від російських. Приміром, академік НАНУ М.Бродін про роботу висловився так: «Автор отримав оригінальний результат... і безсумнівно заслуговує на присудження йому вченого ступеня доктора фізико-математичних наук за фахом «лазерна фізика». Приблизно так само висловили своє ставлення до дисертації завідувач відділом Інституту фізики напівпровідників НАНУ член-кореспондент В.Литовченко і ще ряд відомих українських фізиків...

Залишається, здавалося б, дрібниця — привезти відповідні документи з російського ВАКу в український, і той швидко переатестує і надасть спеціалісту такого рівня можливість працювати на відповідній посаді. Про те, що спеціаліст саме такої спеціалізації дуже потрібен, свідчить і те, що гібридні лазерні технології відносяться до так званих проривних. За вказівкою академіка Б.Патона в Україні навіть створено центр координації дослідницьких і технологічних робіт із цього напряму. Власне, про це написав у ВАК безпосередній керівник С.Муленка — директор Інституту металофізики академік А.Шпак. У його листі прозвучало прохання до українського ВАКу «видати диплом доктора за спрощеною процедурою атестації»...

Ось тут і почалося ходіння по муках. Як виявилося, ВАК із 26 поданих робіт, опублікованих у російських і німецьких журналах, вирішив визнати ледь половину і на підставі цієї арифметики здобувачу відмовив. Український ВАК не порахувався і з тим, що роботи вченого опубліковано в збірниках праць міжнародних конгресів «Лазер» і працях міжнародного оптичного товариства, котрі в усьому світі вважаються одними з найавторитетніших видань із лазерної фізики і присвячені найбільш актуальним і перспективним напрямам у цій галузі. Не звернув уваги український ВАК і на те, що інститут, у якому Муленко захищав свою дисертацію, є провідною організацією в галузі лазерної фізики у світі і вимоги тут до докторських дисертацій гранично високі. ВАК України так само легко відмахнувся від того факту, що офіційними опонентами українського здобувача були прямі учні нобелівських лауреатів із фізики академіка А.Прохорова й академіка Б.Басова...

— Чим керувався ВАК, приймаючи настільки суворе рішення? — з цим запитанням оглядач «ДТ» звернувся до голови ВАКу члена-кореспондента НАНУ Володимира Мачуліна та його першого заступника, професора, доктора фізико-математичних наук Романа Бойка.

В.Мачулін: — Бачите-но, Муленко захистив дисертацію в Росії У нього було опубліковано 12 робіт, а наші вимоги — 20 робіт. Тому, коли він звернувся по переатестацію, то отримав відмову.

— Але в списку публікацій, котрі подав Муленко, було перелічено 26 робіт у престижних виданнях. Що, ВАК не враховує рейтинг видань?

— У нас немає можливості перелічити все. Ми створили свої спеціалізовані видання, щоб знати, що у нас видається. Звісно, якщо видання відрекомендовано вченими як авторитетне, якщо є рецензія, то ми його враховуємо. Але для нас Росія — офшорна зона, де можна захиститися без статей. Росіяни, коли своїх атестують, роблять це старанно, а для іноземців у них інші вимоги. Тому коли наші громадяни повертаються додому з цими дипломами, виникають проблеми. Але ми даємо можливість доопублікуватися й виконати умови нашого ВАКу. Так і Муленку було запропоновано, але він відмовився. Природно, ми не можемо піти на поступки, бо теж повинні якісь принципи мати. У противному разі — навіщо створювався ВАК України?

<...>
Читати повністю...

Аспірант надрукував статтю в журналі. Коли ж він подав дисертацію до захисту, рішенням президії ВАК часопис було вилучено з переліку видань, в яких публікуються результати дисертаційних досліджень. Чи буде враховано згадану публікацію як фахову?
Статтю буде враховано, оскільки на час її публікації журнал вважався фаховим виданням.