Довузівська конкуренція

Довузівська конкуренція

Надворі жовтень. Для майбутніх випускників шкіл - саме час подумати про підготовку до вступу до ВНЗ. Саме в цей час у всіх інститутах і університетах стартують підготовчі курси. Займатися можна в групах, "тет-а-тет" з викладачем або самостійно.

Курси. Негласні пільги

Досвід показує - не у всякій школі дають досить знань, щоб поступити в університет. Нерідко абітурієнтові доводиться "переучуватися" прямо на вступному іспиті. У кожного третього - серйозні пробіли. Викладачі на неякісну шкільну освіту знижку, звичайно, роблять, однак високий бал за поверхневі відповіді ставити не мають права.

Для того, щоб збільшити шанси свого чада на вступних випробуваннях, батьки грошей не жалкують. Існує два вірних способи поповнити багаж знань: підготовчі курси та репетиторство.

Групові заняття звичайно проводяться у вихідні. Школярі збираються по 20-30 осіб в аудиторії ВНЗ та займаються з тамтешніми викладачами протягом години або двох. Бажаючих у майбутньому називатися студентами навчають, як у школі: викликають до дошки, запитують по журналу... Тільки от матеріал дають аж ніяк не шкільний. Для легкості засвоєння використовуються зошити-підручники, схеми, роздруківки. І найголовніше - педагог дає порозв'язувати екзаменаційні тести минулих років. Оскільки стиль і загальна спрямованість завдань рік у рік практично не змінюються, у абітурієнтів є можливість до них "звикнути".

Крім основного матеріалу, викладач дасть безліч корисних рекомендацій. Наприклад, порадить, за якими посібниками і підручниками зручніше готуватися до іспиту, а що краще відкласти відразу (є й такі).

- Навчання в групі - це не тільки спілкування. Успіхи сусіда по парті завжди підстьобують. Неприємно усвідомлювати що ти гірший за інших, - говорить психолог Олександра Дьоміна. - У школі "статус" (відмінник, двієчник) кожного учня визначається приблизно на п'ятому році навчання, і в старших класах підлітка вже мало хвилює думка однокласників. У новому ж колективі завжди виникає суперництво. Воно й відбивається на навчанні найбільш сприятливим чином.

Можливість заздалегідь познайомитися з майбутніми однокурсниками - ще одна безсумнівна перевага підготовчих курсів. Є й інший важливий нюанс. По відношенню до тих, хто відвідував курси, діють певні пільги. Із двох осіб з рівною кількістю балів завжди зарахують того, хто пройшов довузівську підготовку.

Займатися на курсах потрібно раз-два на тиждень протягом півроку (з жовтня по квітень). Крім цього є "експрес-програма" для іногородніх. За місяць або тиждень викладачі вищого навчального закладу обіцяють заповнити пропущене роками.

Репетиторство. Дорого, але вірно

Ефективність і якість знань, отриманих безпосередньо на заняттях з "особистим" викладачем, набагато вища. Власне бажання поступити, помножене на стовідсоткову віддачу педагога, - це чи не найбільш вірний спосіб "блиснути" на іспиті?

- Коли людина розуміє, що вся увага репетитора зосереджена саме на ньому, то й матеріал засвоюється простіше, - говорить Олександра Дьоміна. - Такі заняття можуть послужити стимулом до самонавчання. Підліток прагне порадувати педагога добре "вивченим уроком", довести йому свої розумові здібності. У сукупності це веде до більш глибокого осмислення предмету.

За законом викладач ВНЗ може легко сполучати лекції для студентів з "підробітком" як репетитор. В іншому випадку його діяльність носить переважно комерційний характер. Отже, педагогові необхідно платити податки і якось оформляти свій статус підприємця. У протилежному випадку його діяльність буде вважатися незаконною. Ця морока досить сильно б'є по гаманцю батьків майбутнього студента. Курс індивідуальних занять триває як мінімум 20 годин. 90% школярів, що займаються з досвідченими репетиторами, вступають у ВНЗ, як правило, без проблем. Шукати викладача потрібно в тому ВНЗ і на тому факультеті, де в майбутньому плануєте навчатися. Тим же, у кого немає грошей на гарного репетитора, можна підшукати підходящий варіант в Інтернеті. Менш кваліфіковані фахівці (наприклад, випускники університетів) оцінюють свої послуги набагато скромніше "запеклих" педагогів.

"Платники" у фаворі

Законодавство нашої країни передбачає різні способи одержання вищої освіти. Студентом може стати не тільки випускник середньої школи, але й... його дідусь. З радянських часів система загальнодоступної освіти істотно змінилася.

Найбільш популярний спосіб одержання диплома - навчання на денному відділенні. Підходить він переважно тим, хто закінчив школу в рік вступу. Хоча вікових обмежень немає ніяких.

Сама назва припускає, що навчання на певний строк (у середньому 5 років) стає основним видом діяльності студента. Успішна робота заохочується стипендією. Ледарі й трієчники фінансову допомогу втрачають. Однак "бонуси" ці стосуються тільки студентів-бюджетників.

Очевидно, що сьогодні бажаючих стати студентами набагато більше, ніж бюджетних місць у ВНЗ. Тому не кожний студент має можливість вчитися безкоштовно. Платні групи навчальний заклад набирає за своїм розсудом. Стартова ціна плати за семестр у наступному півріччі може значно збільшитися. Про що батьків абітурієнтів, до речі, попереджають відразу. Причину підвищення пізніше пояснювати ніхто не буде.

Університет, звичайно, некомерційна організація, і кожна студентська копійка повинна розподілятися суворо за призначенням - на збільшення зарплати викладачам, ремонт, апаратуру. Щорічно ВНЗ зобов'язаний надавати планований кошторис витрат в управління освіти краю. Але кінцеве рішення все-таки залишається за самим інститутом або університетом. Положення студента-платника прямо залежить від його платоспроможності. Прострочення оплати карається відрахуванням.

"Платник" не одержує стипендії, а перевестися на бюджетне навчання можна лише у випадку відмінного навчання. Причому тільки в тому випадку, якщо факультет має у своєму розпорядженні вільні бюджетні місця. В іншому ж студент-платник нічим не відрізняється від бюджетника. Крім одного: якщо студент-бюджетник не здасть сесію, його відрахують у певний термін. Боржника-платника ніхто відразу виганяти не буде. На його нездані іспити й заліки дивляться менш суворо, відстрочок може бути скільки завгодно. У тому випадку, якщо гроші він заплатив вчасно.

Працюєш - плати

Ще одна форма навчання - очно-заочна. На вечірнє відділення звичайно поступають люди, які працють або підробляють. Тобто ті, хто не має часу по кілька годин у день слухати лекції й готуватися до кожного семінару. Заняття для них проводяться в основному по суботах. Наголос робиться на самостійне вивчення предмета.

Прохідний бал на вечірньому відділенні нижче, ніж на денному, та й за іншими показниками вступити туди простіше. Проте стипендія навіть найбільш свідомим вечірникам за законом не призначена.

Тим часом є думка, начебто рівень знань, одержуваних фактично заочно, не дуже високий. Хоча звичний порядок захисту дипломних і курсових робіт зберігається, проводяться ті ж усні іспити. Як би то не було, оцінювати компетентність випускника буде його роботодавець.

(За матеріалами
"Сегодняшняя Газета")